У житті кожної жінки є період, коли вона здатна до зачаття, виношування і народження життєздатного потомства. В науці він отримав назву – репродуктивний вік. У нашій караїн цей період припадає на 15-49 років, в інших країнах межа може істотно коливатися. На думку Всесвітньої організації охорони здоров’я, здатність до дітородіння (фертильність) реалізується від 15 до 44 років. Однак для кожної окремо взятої жінки на встановлення меж дітородного віку впливають багато факторів: генетичні передумови, спосіб життя, наявність або відсутність шкідливих звичок і стан здоров’я на момент зачаття.
Фактори, що впливають на фертильність
Лікарі-репродуктологи задаються питанням: чому деякі жінки можуть без праці зачати і народити дитину, навіть після декількох абортів і при хронічних захворюваннях, а інші, незважаючи на нормальний стан здоров’я, зазнають проблеми з зачаттям і виношуванням? Причина зниження фертильності криється в багатьох чинниках:
- Наявність шкідливих звичок;
- Сидячий спосіб життя;
- Незбалансоване харчування;
- Часті стреси;
- Гормональні збої;
- Хвороби репродуктивних органів;
- Хронічні захворювання;
- Вік (старше 35 років);
- Перенесені операції на черевній порожнині;
- Зайва вага.
Якщо зазначені причини не знаходять підтвердження, а зачаття не наступає, жінці пропонується пройти спеціальний тест, який дозволяє оцінити її репродуктивні здібності.
Показники жіночої фертильності
Існує три найважливіших показника жіночої фертильності: овуляція, прохідність маткових труб і стан ендометрію. При наявності проблем з зачаттям лікар призначає кілька методів, які можуть дати відповідь на питання: чи може жінка стати матір’ю.
Тест на овуляцію проводиться за допомогою спеціальних смужок, що визначають концентрацію гормону в сечі напередодні овуляції, або за допомогою ультразвукового дослідження, здатного оцінити розміри домінуючого фолікула і товщину внутрішнього шару матки.
Оцінити прохідність маткових труб лікаря допомагають два методу – метросальпінгографія та гидросонография. При першому в порожнину матки вводиться контрастний розчин, який буде відображатися на рентгенівському знімку і показувати прохідність або непрохідність труб. У другому випадку замість рентгена використовують узд, а контрастний розчин замінюється фізіологічним розчином, підігрітим до температури тіла.
Для оцінки ендометрія призначається ультразвукове дослідження в різні дні менструального циклу. Це дозволяє оцінити товщину внутрішнього шару матки і його готовність до прийняття заплідненої яйцеклітини.
Щомісяця в організмі кожної жінки під дією фолікулостимулюючого гормону, що утворюється в гіпофізі, в одному з яєчників (рідше обох) зростає фолікул. Коли він досягає необхідного ступеня зрілості, з нього виходить яйцеклітина. Цей процес називається овуляцією. Яйцеклітина виходить у маткову трубу, де її може запліднити сперматозоїд. Якщо запліднення не відбувається протягом 24 годин, жіноча клітина гине, ендометрій починає відторгатися і виходить у вигляді менструальних виділень.
При народженні в яєчниках дівчинки міститься близько півмільйона яйцеклітин, кількість яких протягом життя буде тільки зменшуватися. На момент статевого дозрівання в її організмі залишається вже 300 тисяч яйцеклітин. До 15-16 років менструальний цикл дівчат ще непостійний, але це не означає, що вона не може завагітніти. У 16 років регулярність менструацій встановлюється остаточно, а довжина циклу складає в середньому від 25 до 38 днів.
Прийнято умовно ділити фертильний вік жінки на два етапи:
- Ранній – від становлення менструації до 35 років;
- Пізній – з 35 років до менопаузи.
Ранній репродуктивний період
З моменту настання першої овуляції і менструації дівчина вступає в ранній та найбільш оптимальний період свого життя, коли здатність до зачаття і народження дітей обумовлені природними здібностями організму. Тим не менш, лікарі сходяться на думці, що до 19 років народжувати небажано, так як організм дівчини, що перебуває в підлітковому віці, сформований не до кінця. Так, наприклад, продовжують удосконалюватися нервова, ендокринна системи, не готова справлятися з сильними навантаженнями серцево-судинна і видільні системи. Вагітність до 19 років може стати серйозним стресом для несформованого організму. До того ж пологи в такому юному віці рідко обходяться без ускладнень, серед яких:
- стрімкість пологів;
- слабка родова діяльність;
- розриви шийки матки і промежини;
- невідповідність розмірів таза майбутньої мами і голівки плоду;
- можливі кровотечі;
- передчасні пологи.
Вагітність і пологи, що наступили в проміжку від 20 до 35 років вважаються найбільш сприятливими. Жінка сформувалася як у фізичному, так і в особистісному плані, а також досягла певного соціального статусу. Організм сформований: на необхідному рівні підтримується гормональний баланс, репродуктивна система працює найчастіше без збоїв, зчленування кісток тазу рухомо, м’язи тазу і матки широкі. До 35 років у жінки, як правило, відсутні хронічні захворювання. Молоді мами, чий вік не більше 35 років, швидше відновлюються після пологів, у них рідше виникають проблеми з грудним вигодовуванням, пологи протікають більш сприятливо.
Пізній репродуктивний вік
У питанні про пізньому фертильному періоді думки психологів і репродуктологів розходяться. Психологи переконані, що оптимальний вік для народження дитини – після 35 років. Пояснюють вони це тим, що, по-перше, тільки після 35 років повною мірою прокидаються материнські почуття. По-друге, жінка в цей період готова до появи малюка матеріально й психологічно: кар’єра побудована, крім того, є багатий життєвий досвід.
Гінекологи вважають інакше – народжувати дітей після 35 років може бути навіть небезпечно. Не випадково кілька років тому жінку, яка вирішила вперше стати мамою після 28 років, називали «вікової первородящей». Це пояснюється в першу чергу тим, що в даному віці з’являються труднощі з зачаттям – збільшується кількість циклів, в яких не відбувається овуляції, матка втрачає сприйнятливість до заплідненої яйцеклітини, накопичуються хронічні захворювання. Це в сукупності може привести до ряду ускладнень під час виношування плоду і пологів. Ось тільки деякі проблеми, з якими може зіткнутися жінка, яка вирішила стати матір’ю після 35 років:
- недоношена або переношена вагітність;
- гестоз;
- гіпоксія плоду;
- раннє вилиття навколоплідних вод;
- слабка родова діяльність;
- маткові кровотечі;
- викидні;
- аномалії розвитку плода;
- розвиток цукрового діабету;
- передчасне відшарування плаценти;
- збільшення ризику виникнення раку грудей.
Незважаючи на можливі ускладнення для виношування і народження дитини після 35 років, є ряд переваг пізнього материнства. У таких жінок пізніше настає клімакс, вони менш схильні до розвитку раку статевих органів, збільшується і тривалість їх життя.
Однак слід враховувати той факт, що жінка, яка вирішила стати матір’ю після 35 років, повинна ретельніше стежити за своїм здоров’ям, частіше проходити обстеження і тести на генетичні аномалії у плода.
В період менопаузи, тобто коли запас фолікулів виснажився, репродуктивний вік завершується, т. к. природним шляхом вона не може зачати дитину. Вікові межі цього етапу досить індивідуальні, але в середньому він настає у 50 років. Першими ознаками менопаузи є подовження або укорочення менструального циклу, посилення або, навпаки, зменшення кров’яних виділень при місячних. Для жінок це не найприємніший період у житті. Він приносить їй серйозний психологічний і фізичний дискомфорт.
Всім жінкам, які вирішили випробувати радість материнства, слід враховувати найбільш сприятливий період для виношування і народження малюка і пам’ятати, що найкращий вік для цього – 20-35 років.
