До найбільш поширених гінекологічних захворювань відносять хронічний ендометрит. Патологія характеризується незначною симптоматикою, але її розвиток призводить до виникнення вкрай небажаних ускладнень, одне з яких — безпліддя. Сучасний рівень медичної допомоги у більшості випадків дозволяє успішно лікувати жінок із запаленням ендометрію, і чим раніше розпочате лікування, тим менше ризик серйозних наслідків.
Ендометрит – що це таке?
Ендометрієм позначають шар, розташований на внутрішніх стінках матки. Складається він з зовнішнього (функціонального шару і нижнього базального. Головна робота ендометрію полягає в закріпленні в ньому плодового яйця після запліднення.
Тому всі фізіологічні зміни, що відбуваються в ньому на всьому протязі циклу, спрямовані саме на підготовку стінок до імплантування зиготи. Поетапна зміна ендометрію відбувається на всьому протязі циклу.
Після завершення місячних він починає рости і товщати, а під час критичних днів відбувається його фізіологічне відторгнення.
У нормі незмінений ендометрій фізіологічно захищений від патогенних мікроорганізмів. Але при певних умовах, які негативно впливають на матку, цей захист слабшає, і інфекція легко потрапляє всередину функціонального шару, що призводить до розвитку запалення. Спочатку воно проявляється зазвичай гострою симптоматикою, і саме на цьому етапі хвороби її необхідно активно і правильно починати лікувати. Якщо цього не зробити, гостре запалення перейде в уповільнене, тобто ендометрит стане хронічним.
Хронічна форма запалення ендометрію переважно виявляється у молодих пацієнток, тобто в тому віці, коли бажано народжувати дітей. І в більшості випадків діагноз виставляється, коли жінка звертається до лікаря з приводу відсутності вагітності протягом тривалого часу. Захворювання нерідко стає основною причиною повторюваних викиднів, ускладнень в пологах і після них.
Причини, що призводять до хронічного ендометриту
Основна причина хвороби – інфікування матки зсередини мікроорганізмами, здатними викликати запалення. Вони можуть бути специфічними, такими як хламідії, мікоплазми, грибки, віруси.
Неспецифічний ендометрит виникає, якщо інфікування ендометрію сталося внаслідок попадання на нього «звичайної» флори (кишкової палички, кокових бактерій, протей) з зовнішніх статевих органів і піхви.
Як вже сказано, ендометрій природним чином захищений від мікробів, тому їх проникнення всередину стінок матки можливо, тільки якщо цей захист порушений.
І таке часто відбувається при механічному травмуванні внутрішніх стінок органу під час:
- абортів;
- лікувально-діагностичних маніпуляцій – гістероскопії, біопсії, спринцювання;
- використання жінкою внутрішньоматкової спіралі;
- кесарева розтину;
- ускладнених пологів з ручним відділенням посліду.
Уразливість функціонального шару підвищується при гормональних збоях у жінок з поліпами і підслизовою міомою.
В групу ризику по розвитку уповільненого ендометриту входять пацієнтки:
- які часто роблять аборти;
- мають в анамнезі ендокринні захворювання;
- з порушенням роботи імунної системи, що може бути обумовлено ВІЛ-інфекцією, аутоімунними процесами, хіміотерапією, тривалим антибактеріальним лікуванням;
- які часто змінюють партнерів і практикують секс в критичні дні;
- з бактеріальним вагінозом.
Певне значення в розвитку патології відіграє психосоматика. Встановлено, що тривалі і часто повторювані стреси сприяють переходу гострого ендометриту в хронічний.
Клінічна картина
Уповільнене запалення ендометрію проявляється:
- порушенням циклу. У жінки місячні можуть бути незначні, мізерні або, навпаки, рясні, часто буває затримка, під час менструації з’являються дискомфортні відчуття в області тазових органів, а при загостренні — біль;
- періодичними матковими кровотечами;
- виділенням слизу з гноєм, сукровицею;
- болями при інтимній близькості.
Не всі симптоми при хронічному ендометриті проявляються яскраво, зазвичай виділяють 1 або 2 клінічні ознаки хвороби, інші стерті або турбують не завжди.
Класифікація хвороби
За характером протікання патологія може бути:
- помірного ступеня (активності). Виражені спільні ознаки патології, добре видно ознаки запалення ендометрію при проведенні УЗД. Біопсія визначає зміни, які свідчать про активний перебіг запалення;
- повільного. Симптоми незначні, УЗД показує патологічні зміни, а біопсія виявляє малоактивне запалення;
- неактивній чи в стадії ремісії. При такому варіанті перебігу виражених симптомів немає, а ендометрит виявляється тільки при мікроскопічному дослідженні біоматеріалу з слизового шару матки.
По локалізації запалення в стінках органу хронічний ендометрит може бути:
- вогнищевим – запалення виявляється тільки в окремих зонах ендометрію;
- дифузним – патологічні вогнища охоплюють весь ендометрій цілком або основну його частину.
Ендометрит – це поверхневе ураження шару. При поширенні інфекції всередину захоплюється м’язовий шар, в цьому випадку говорять вже про ендоміометрит.
Діагностика
Діагноз хронічний ендометріоз виставляється на підставі:
- опитування пацієнтки – з’ясовуються симптоми і скарги, анамнез хвороби;
- огляду. При довгостроково поточних запальних реакціях в ендометрії можна промацати ущільнення, визначити збільшення матки, нерідко при даному захворюванні утворюються кісти та поліпи;
- інструментальних досліджень. Призначається УЗД, гістероскопія, вишкрібання для забору біоматеріалу на гістологію.
Якщо всі перераховані процедури свідчать про хронічний ендометріоз, то необхідне проведення ще низки досліджень:
- посів мазків на визначення виду збудника та встановлення його чутливості до антибіотиків;
- ІФА дослідження, дозволяє визначити антитіла до вірусів цитомегаловірусу, герпесу;
- ПЛР діагностика;
- аналіз крові на гормони.
Комплексна діагностика дозволяє не тільки встановити активність уповільненого запалення, але і визначає супутні захворювання, що необхідно для призначення найбільш ефективної терапії.
Особливості та тактика лікування ендометриту
Мета лікування хронічного ендометриту:
- усунення основних збудників хвороби;
- зниження симптоматики патології;
- нормалізація менструального циклу;
- відновлення нормальної структури матки, від цього залежить настання вагітності.
Необхідно, щоб лікування хронічного ендометриту було грамотно підібраним і комплексним.
Стандартна схема терапії включає в себе такі нюанси.
- Використання антибактеріальних медикаментів або противірусних ліків. При активному перебігу хронічного ендометриту пацієнткам зазвичай прописується 2-3 антибіотика. І найчастіше один з препаратів ставиться внутрішньом’язово або прописується в таблетках, а другий вводиться через катетер в порожнину матки.
- Лікування протигрибковими засобами, якщо встановлено, що запалення спровоковано грибками.
- Прийом імуномодуляторів.
- Хірургічне втручання для усунення спайкових процесів у матці і видалення поліпів. Операція необхідна жінкам у тих випадках, коли планується вагітність.
- Прийом препаратів, що стимулюють відновлення ендометрію. Це можуть бути гормональні засоби, ферменти, ліки, що покращують стан судин і нормалізують обмінні процеси.
Крім медикаментозної терапії, призначають пацієнткам фізіопроцедури. УВЧ, електрофорез, магнітотерапію. Може бути рекомендовано санаторно-курортне лікування в тих здравницях, де застосовується водо — і грязелікування, терапія слаболужною мінеральною водою.
Лікування ендометриту найчастіше тривале. У процесі терапії зміни, які відбуваються в матці оцінюються за допомогою повторних інструментальних обстежень.
Чи можна вилікувати недугу народною медициною
При ендометриті в хронічній стадії лікарська терапія обов’язково повинна бути призначена лікарем. Народні рецепти також можуть надати неоціненну користь, але потрібно розуміти, що їх застосування не призводить до знищення патогенних мікроорганізмів, тому і повністю впоратися із захворюванням з їх допомогою неможливо.
Народне лікування ендометриту повинно доповнювати основне. Використання фітопрепаратів підвищує загальну опірність організму, сприяє поліпшенню біохімічних реакцій, нормалізує роботу імунної системи.
Непогані результати при лікуванні ендометриту у хронічній стадії показує курсове застосування фітозборів.
- Бруньки сосни, листя черешні і травневої кропиви, лаванду, болотний сухоцвіт, кореневища левзеї і алтея, траву буркуну білого, полин взяти в рівному обсязі, подрібнити і ретельно змішати. Для приготування однієї порції необхідно 2 столові ложки отриманого збору засипати в термос, залити двома склянками крутого окропу і настояти протягом ночі. Після проціджування напій п’ють по третині склянки 5 разів на день. Тривалість курсу – 8 тижнів.
- Листя м’яти, кору калини, корінь собачої кропиви, чебрецю, квітки ромашки, листя манжетки та грицики змішують у рівній кількості і подрібнюють. Готується цілющий настій так само, як і вищеописаний збір, приймати його слід по третині склянки 3-4 рази на день протягом півтора-двох місяців.
Позитивно на стані ендометрію позначається відвар звіробою. Для його приготування ложку листя рослини заливають склянкою окропу, прогрівають на повільному вогні 5-10 хвилин, настоюють і фільтрують. Вживати відвар необхідно по чверті склянки, кратність прийому – три рази на день протягом 3-4 тижнів. Однак його застосування не рекомендується при артеріальній гіпертензії.
Запальні процеси дозволяють зменшити тампони з маслом обліпихи, які слід не менше 10 днів вставляти в піхву кожен вечір перед сном.
Для посилення ефекту лікування жінкам з ендометритом слід дотримуватися здорового харчування, відмовитися від шкідливих звичок, нормалізувати стан своєї нервової системи.
Безпліддя як ускладнення хронічного ендометриту
При хронічній формі ендометриту структура функціонального шару змінюється не в кращу сторону, внаслідок чого порушується процес закріплення зиготи.
Основними причинами безпліддя і невиношування вагітності при ендометриті вважаються:
- атрофія (виснаження) ендометрію матки;
- збій в роботі рецепторів, розташованих у слизовому шарі. Внаслідок цього збою матка перестає адекватно реагувати на рівень циклічно мінливих гормонів;
- спайкові процеси в порожнині матки;
- ускладнення. Найчастіше запалення яєчників і стінок піхви, склерозування фаллопієвих труб.
У пацієнток з ендометритом в хронічній формі зачаття може наступити в тому випадку, якщо рецептори ще зберегли свої функції. Але це не гарантує успішне виношування плоду, так як зміни в ендометрії можуть спровокувати завмирання вагітності і викидень.
Повне відновлення репродуктивної функції можливо, якщо жінка своєчасно звернутися до лікаря за призначенням лікування. Тому відкладати візит до гінеколога при порушенні менструації, болю та інших змін в самопочутті не можна.
Профілактичні заходи
Ендометрит простіше попередити, ніж лікувати.
Значно знизити ризик розвитку запалення в матці допомагає дотримання наступних рекомендацій.
- Дотримання гігієнічних норм. Регулярне і правильно проведене підмивання статевих органів зменшує ризик висхідного проникнення мікробів в порожнину матки.
- Під час інтимної близькості з непостійним партнером потрібно використовувати захисні засоби. Бар’єрна контрацепція (презерватив) зводить до мінімуму передачу збудників венеричних інфекцій.
- Захворювання, які виникають як наслідок незахищених статевих контактів, потрібно лікувати вчасно.
- Перед медичними гінекологічними оглядами необхідно досліджувати мікрофлору піхви. При виявленні запалення і інфекції перед лікувально-діагностичними процедурами проводиться відповідне лікування.
- Після важких пологів з ускладненнями необхідно зробити УЗД. Дослідження дозволяє вчасно визначити патологічні зміни ендометрію.
- У гінеколога жінкам будь-якого віку рекомендується обстежуватися як мінімум 2 рази в рік.
- Гостру форму ендометриту необхідно лікувати негайно і повністю.
Висновок
Хронічний ендометрит – досить серйозне захворювання, небезпечне в плані розвитку ускладнень, що особливо стосується жінок, які бажають мати дітей. Лікування хвороби потребує правильної оцінки всіх патологічних порушень, тому при появі загрозливих симптомів слід якомога раніше звернутися до кваліфікованого гінеколога.
