Життя з дітьми – це суцільна низка випробувань! Тільки встигай знаходити рішення, коли завдання, одне складніше іншого, так і сиплються на плечі молодим батькам. Як бути, якщо раніше завжди спокійний малюк раптом озлобился на весь світ, став вимогливим і непримиренним з коли-то цілком його влаштовує умовами? По-перше, без паніки: з вашим янголятком все в порядку. Просто настав такий момент, який називається криза 2 років у дітей. Сайт для мам pidkazka.pp.ua з радістю підкаже вам, як зберегти довірчі відносини з дитиною і безболісно пережити цей етап.
Чому дитина став примхливим?
Так звана криза двох років – це не відхилення від норми, а цілком закономірний процес дорослішання малюків, коли вони поступово починають усвідомлювати свою індивідуальність і на цьому тлі намагаються зрозуміти межі дозволеного. Їх поведінка кардинально змінюється: примхи стають не винятком, а звичкою; істерики можуть починатися раптово і в самий невідповідний момент; будь-яка батьківська прохання буває зустрінута негативом.
Цей період, який, до речі, може тривати до 3 років, для більшості батьків стає справжнім кошмаром. Початком драми може послужити все, що завгодно: від вподобаної в магазині іграшки до развязавшегося шнурка на черевику.
Змучені родичі, яких знову і знову накриває «дев’ятим валом» дитячого крику, повинні зрозуміти, що таким чином маленький чоловічок намагається вчитися самостійності.
У цьому віці багато дітки ще не вміють повно і розгорнуто виражати словами свої емоції, і єдиним варіантом для них відстоювати свою волю є капризи і впертість. Війна за чужу ляльку може розвернутися прямо в пісочниці на очах у здивованих глядачів. Мама не купила морозиво, ось і отримуй черговий шквал негативних емоцій. «Ні!», «не хочу!», «не буду!» — стандартний набір слів під час кризи 2 років для позначення своєї позиції, з якої батькам доведеться рахуватися.
Даний етап розвитку потрібен для здійснення майбутнього великого стрибка в розвитку. Як тільки малюк награється в «свавілля» і зрозуміє з подачі дорослих, що його думка – це не порожній звук, криза 2 років пройде у дитини наступить період спокійного і мирного пізнання навколишнього світу.
Як поводитися, якщо у дитини істерика?
Батьки морально повинні бути готовими до того, що прояви негативізму з боку улюбленого чада їх будуть чекати не тільки вдома. Істерика може трапитися в громадському транспорті, в поліклініці, в магазині, в гостях, в пісочниці, в зоопарку, в перукарні і т. д. І без того скрутне становище обтяжує факт наявності людей, які так і норовлять допомогти словами «ось прийде медсестра і зробить тобі укольчик» або «зараз віддам тебе злого вовка»…
Рада в даному випадку один: не звертати уваги і приймати рішення виважено.
Давайте спробуємо змоделювати кілька найпоширеніших ситуацій під час кризи 2х років і знайти з них розумний вихід.
Капризи на ігровому майданчику
Часто кризу 2 років проявляється у дитини агресією стосовно до інших дітей. Якщо в пісочниці ваш малюк навмисно ображає інших, рясно посипає їх піском, відбирає у них іграшки, при цьому не ділиться своїми, не варто відразу ж звинувачувати його в цьому.
Що робити, якщо порушником спокою став саме ваш малюк:
- Попросити вибачення у потерпілої сторони.
- Пояснити дитині, що вам знайомі почуття, які він відчуває в цей момент: «Я розумію, тобі не дали пограти чужий іграшкою і тому ти сердишся».
- Переконати своє чадо в тому, що ви любите його навіть таким, але «ображати інших діток не можна».
- Не віднімати у порушника іграшку, а запропонувати обмін: «Давай разом попросимо у Сергія відерце, а натомість віддамо йому машинку». На такі умови погоджується більшість малюків, і конфлікт вдається мирно врегулювати.
Якщо ж «бійка» не припиняється і дитина не погоджується на запропоновані йому умови, майданчик краще покинути і вже в іншому місці в спокійній обстановці пояснити йому, «що таке добре і що таке погано». Марно повторювати дитині, що він повинен з усіма ділитися своїми іграшками. Адже якщо по справедливості — нікому і нічого він не повинен. Просто всі ми іноді сердимося, але важливо навчитися справлятися зі своїм станом, щоб не зробити боляче оточуючим.
Капризи в магазині
Малюки двох років наполегливо відмовляються розуміти, чому мама купує замість шоколадок овочі, замість цукерок сир, а замість морозива упаковку яєць. Істерика не за горами, якщо до того ж є перевтома, голод чи просте бажання повернутися додому до улюбленої іграшки. У цей момент важливо випередити емоції малюка і спробувати переключити його увагу:
- Взяти на руки і запропонувати йому іграшку, прихоплену з собою з дому.
- Вказати на яскраву картину або вітрину.
- Підключити фантазію і пограти в хованки, примовляючи: «І де це мій Іванко загубився?»
- Запропонувати придбати продукти з умовою, що малюк обов’язково допоможе мамі приготувати смачний обід.
Після події вже вдома мама сама повинна пояснити дитині причину його поведінки: розмова тет-а-тет дуже допомагає донести до малюка природу його емоцій, адже сам він ще не здатний зрозуміти, що з ним відбувається. Криза 2 років складніше протікає у дітей, в сім’ях яких тато і мама мають різні думки щодо дозволеності. Наприклад, папа дозволяє все те, що забороняє робити мама.
Як пережити кризу двох років: поради психолога
Як і дорослій людині, дитині потрібно виплеснути свій негатив, але робити це потрібно безпечними у всіх сенсах цього слова методами. Ось наприклад:
- Завести в квартирі «куточок злості», де маленький скарб може позлитися і покричати досхочу. Аналогічну роль може зіграти «мішечок злості», «подушка гніву» чи непотрібна стопка газет. Так з найменших років можна привчити дитину висловлювати свої негативні емоції, не завдаючи шкоди оточуючим і не накопичуючи його всередині себе.
- Іноді батькам доводиться вдаватися до рольових ігор: бійка подушками, плюшевими ведмедиками або битва двох роботів. Запропонуйте варіанти вирішення спірного конфлікту: шляхом атаки, компромісу або просто нейтралітету. Така гра відмінно знімає напругу, а дитина несвідомо вчиться бачити результат спірної ситуації.
Ще один спосіб прибрати злість під час кризи 2 років – це поговорити з дитиною про його почуття. Він повинен довіряти батькам і завжди бути впевненим, що знайде в їх особі підтримку, навіть якщо в чомусь не прав. Якщо на всі його капризи все ж таки пішов відмову, то він повинен бути твердим і спокійним.
Ось ще кілька порад від сайту supermams.ru як подолати кризу двох років, зберігши нерви собі і дитині:
- Не відвідуйте громадські місця, свідомо знаючи, що дитині там буде нецікаво або він там швидко перевтомлюється.
- Визначте в родині чіткі межі дозволеного: всі родичі беззаперечно повинні слідувати цим правилам.
- Будь-відмова з боку батьків повинен бути обґрунтований.
- Дитина не повинна весь час чути тільки слово «немає»: іноді батьки повинні йти на поступки, щоб процес пізнання навколишнього світу не був сильно обмежений.
- Ні в якому разі не можна вихлюпувати свої негативні емоції при дитині. Часто цей етап проходить дуже болісно, коли батьки перебувають у постійному конфлікті і ображають один одного.
- Якщо істерика все ж досягла своєї кульмінації, не відштовхуйте вереду: обійміть його, заспокойте, відведіть в спокійне місце.
Якщо дитина під час істерики завдає собі та іншим травми, падає в непритомність, починає задихатися, у нього спостерігається блювота – це серйозний привід для звернення до медичного закладу.
А ось цього робити не можна ні при яких умовах: кричати на дитину, погрожувати йому, принижувати, вимагати негайно заспокоїтися, і вже тим більше влаштовувати публічне покарання. Тоді ви не тільки втратите свій авторитет в очах дитини і його довіру, але і отримаєте невпевненого в собі і своїх можливостях індивіда.
Дорослішаюча дитина, що намагається диктувати світові свої умови – це складний і водночас дивовижний етап у житті кожної нормальної сім’ї. І зараз важливо не протидіяти, а допомогти йому впевнено переступити цей рубіж, розуміючи важливість його самостійних рішень.
