Алергічний риніт – особливий вид нежитю, який, на відміну від звичайного, при відсутності лікування не проходить самостійно за один тиждень, а може лише посилитися і привести до розвитку ускладнень. Більш схильні до захворювання діти. За даними статистики, у 80% людей він проявляється у віці до 20 років. Перші ознаки алергічного риніту зазвичай дають про себе знати в молодшому шкільному віці, до 5 років він зустрічається рідше. У хлопчиків такий нежить діагностується частіше, ніж у дівчаток. Захворювання погіршує якість життя дітей, порушує сон, успішність, викликає дратівливість.
Причини
Основною причиною високої поширеності алергічного нежитю у сучасних дітей вважається масове використання засобів побутової хімії та лікарських препаратів. У середні століття випадки виявлення алергії були надзвичайною рідкістю. Всі алергічні реакції, включаючи нежить, відносять до хвороб нового покоління.
З ліків спровокувати розвиток алергії можуть вакцини і антибіотики. Вважається, що чим менше люди стикаються з інфекційними захворюваннями, тим вище їхні шанси отримати алергію. Відсутність контакту організму з різними збудниками неминуче призводить до зниження активності імунної системи та підвищенню її сприйнятливості до потенційних алергенів.
До факторів, що сприяють розвитку алергічного нежитю, у дітей належать:
- спадкова схильність;
- часті ГРВІ, що супроводжуються пошкодженням слизової оболонки носа;
- необгрунтоване застосування антибіотиків при ГРВІ;
- розростання кавернозної тканини в носовій порожнині.
Провокують напади алергічного риніту у дитини домашня і бібліотечний пил, пилок рослин, аерозолі (косметичні засоби та засоби побутової хімії), шерсть домашніх тварин, грибкові спори. Іноді алергічний риніт можуть викликати харчові продукти, проте в цьому випадку він, як правило, поєднується з атопічним дерматитом.
Види
З урахуванням частоти проявів виділяють сезонний та цілорічний алергічний риніт. При сезонному характерні симптоми виникають щорічно в один і той же час року, з початку весни до початку осені, в період цвітіння рослин (амброзія, полин, береза, вільха, дуб, тимофіївка, жито та інші).
При цілорічному алергічному риніті прояви присутні завжди, незалежно від пори року. Причиною його стають побутові алергени, домашній пил, частинки епідермісу тварин, кліщі, виділення тарганів, цвілеві гриби. Про цілорічному риніті кажуть, якщо нежить турбує щоденно протягом не менше 2 год та понад 9 місяців підряд. Часто він супроводжується сухим кашлем.
Симптоми
Алергічний риніт являє собою хронічне запальне захворювання носової порожнини, що проявляється у вигляді:
- закладеності носа;
- набряку слизової оболонки;
- печіння та свербежу в носі;
- чхання;
- почервоніння і подразнення шкіри на крилах носа;
- рясних рідких прозорих або напівпрозорих слизових виділень.
Запідозрити алергічний риніт батьки можуть, якщо уві сні дитина сопе і треться носом про постіль, чухає носик долонькою, постійно здійснює мімічні рухи носогубним трикутником, як би підтягуючи ніс вгору.
Діагностика
При появі у дитини нежиті слід звернутися до педіатра або ЛОРу, тільки він зможе точно визначити його тип і призначити адекватне лікування. Головні відмінності алергічного риніту від нежитю на тлі ГРВІ полягають у відсутності:
- підвищеної температури тіла;
- зниження або втрата апетиту;
- головного болю;
- загальної слабкості;
- болі в м’язах і суглобах.
Для підтвердження алергічної природи риніту призначають шкірні алергопроби для виявлення потенційних алергенів. Результати даного дослідження вважаються достовірними тільки для дітей старше 5 років. Крім цього, дитині призначають загальний аналіз крові, аналіз на імуноглобуліни класу Е, мазок на флору зі слизової носа, цитологію носового секрету.
Лікар проводить огляд дитини, з’ясовує наявність алергії у найближчих родичів, цікавиться життям і умовами проживання. Обов’язковим дослідженням є риноскопія – огляд носових ходів, раковин, перегородки, слизової оболонки носа і виділяється секрету. При алергічному риніті слизова носа набрякла, має бліде забарвлення з сіруватим відтінком.
Загальні принципи лікування
Лікування алергічного риніту починають з точного визначення алергену, що викликає імунну відповідь. Головним завданням терапії є його виключення з життя пацієнта. Якщо це можливо, то в такому випадку всі симптоми проходять самостійно практично відразу.
Далеко не завжди вдається виявити конкретний алерген, тим більше, повністю прибрати його з життя дитини. Наприклад, якщо причиною алергії стала пилок рослин, то уникнути контакту з нею практично неможливо. Єдиний варіант – змінити місце проживання. Далеко не всі готові піти на такий крок. У цьому випадку, щоб мінімізувати наслідки контакту організму з подразником, необхідний медикаментозний контроль алергії за допомогою спеціальних лікарських препаратів або корекція роботи імунної системи методом алерген-специфічної імунотерапії (АСІТ).
Дуже корисно при риніті виконувати промивання носа звичайним фізіологічним розчином або спеціальними засобами, які продаються в аптеці (Аквамаріс, Марімер, Але-сіль, Хьюмер та інші). Така процедура дозволяє змити алергени зі слизової оболонки носа і зменшити їх негативний вплив. У приміщенні, де знаходиться дитина з будь-яким видом нежиті, включаючи алергічний, необхідно забезпечити прохолодне і вологе повітря, регулярно виконувати вологе прибирання, поставити пристрій для очищення повітря.
При алергії на домашній пил позитивний вплив нададуть часті прогулянки на свіжому повітрі і провітрювання приміщення. Необхідно прибрати з квартири все зайве, що є резервуаром для накопичення пилу (килими, диванні подушки, м’які меблі), міняти постільну білизну раз на тиждень, обов’язково пропрасовуючи його.
При алергії у дитини на пилок рослин рекомендується зволожувати москітну сітку, щоб її частинки затримувалися на ній і не потрапляли в будинок. Потрібно зменшити час перебування на вулиці, виключити виїзди на природу, гуляти краще тільки у вологу погоду в місцях, де відсутній трава, кущі та квіти. Після приходу з вулиці дитині слід промити ніс, спокутувати його під душем, повністю переодягнути і відправити одяг, в якій він був на вулиці, в прання.
Лікарські препарати
Для купірування симптомів хвороби застосовують лікарські засоби, блокуючі механізм розвитку алергічної реакції, нейтралізують її наслідків або запобігають контакт алергену зі слизової носової порожнини. До них відносяться:
- блокатори Н1-гістамінових рецепторів системної дії;
- блокатори Н1-гістамінових рецепторів місцевої дії;
- судинозвужувальні засоби;
- місцеві та системні стабілізатори мембран опасистих клітин;
- місцеві гормональні засоби (інтраназальні кортикостероїди);
- бар’єрні засоби.
Призначати дитині лікарські препарати може тільки лікар. Він підбере оптимальну схему лікування з урахуванням віку пацієнта і можливих ризиків для здоров’я.
Блокатори Н1-гістамінових рецепторів системної дії
При контакті з подразниками, до яких організм має підвищену чутливість, клітини імунної системи виробляють гістамін. Взаємодіючи з гістаміновими рецепторами, гістамін викликає ряд алергічних реакцій. Препарати з групи блокаторів Н1-гістамінових рецепторів перешкоджають зв’язуванню з рецепторами гістаміну, блокуючи тим самим одну з стадій механізму розвитку реакції гіперчутливості.
При алергічному нежиті для дітей використовують блокатори Н1-гістамінових рецепторів другого і третього поколінь. Вони не викликають снодійного, седативної та інших побічних ефектів (сухість у роті, шум у вухах, збудження). Випускаються у вигляді сиропів, таблеток, крапель, призначених для дітей різного віку. До таких препаратів відносяться засоби, що містять такі діючі речовини:
- дезлоратадин (Еріус, Дезал, сироп і таблетки, з 6 місяців);
- лоратадин (Кларитин, Лоратадин, сироп і таблетки, з 2 років);
- цетиризин (Зіртек, Зодак, Цетрин, краплі і таблетки, з 2 років);
- эбастин (Кестин, сироп і таблетки, з 2 років);
- фексофенадин (Телфаст, Фексадин, таблетки з 6 років);
- левоцетиризин (Ксизал, Поллезин, краплі і таблетки, з 2 років).
Перераховані антигістамінні засоби підходять для тривалого застосування, так як їх ефективність не знижується. Вони є першою лінією терапії алергічного риніту, при нетяжкий перебіг додаткового призначення дитині інших засобів не потрібно. Часто їх приймають у профілактичних цілях перед контактом з алергеном.
Блокатори Н1-гістамінових рецепторів місцевої дії
Місцеві антигістамінні препарати з групи блокаторів Н1-гістамінових рецепторів випускають у вигляді спрею. Вони ефективні при легких формах сезонного і цілорічного риніту, допомагають зняти запалення, починають діяти швидко. Вважається, що вони більш ефективні, ніж системні препарати, так як впливають безпосередньо на проблемне місце. Після впорскування їх у ніс можливо печіння в носовій порожнині і гіркий присмак у роті. До таких препаратів належать Азеластин, Аллергодил, Тизин Алерджи, Реактин.
Судинозвужувальні засоби
При алергічному риніті для полегшення стану можуть також застосовуватися судинозвужувальні краплі або спреї. Вони знімають гіперемію, набряк і закладеність носа, полегшує носове дихання, підвищують ефективність протиалергічних препаратів. При цьому самі не володіють протизапальною або антигістамінним дією, не знімають свербіж, чхання.
Призначають їх курсами тривалістю не більше 5 днів. При тривалому застосуванні вони можуть викликати погіршення, звикання, посилити набряк і підвищити чутливість до гістаміну. З таких препаратів при алергічному риніті дітям призначають Називин, Нафтизин, Оксиметазолін, Отривин, Ксилометазолин, Виброцил.
Стабілізатори мембран опасистих клітин
Стабілізатори мембран опасистих клітин – це речовини, які гальмують вивільнення гістаміну з клітин-мішеней. До них відносяться похідні кромона (кромогликаты і недокормил натрію) і кетотифен.
Дія похідних кромона розвивається досить повільно, від 2 до 4 тижнів від початку застосування, тому доцільно їх використовувати в профілактичних цілях перед контактом з алергеном. До таких препаратів належать Кромогексал, Інтал, Кромоглін. При риніті вони знижують кількість виділень з носа, знімають свербіж, але не прибирають закладеність. Приймають їх інгаляційно у зв’язку з низькою усмоктуваністю через ШКТ.
У вигляді спрею в ніс вони дозволені для дітей з 2.5 років, а у вигляді розчину для інгаляцій – з 5 років. Рідко викликають побічні реакції, у деяких пацієнтів можливе місцеве подразнення і неприємний смак у роті.
Кетотифен приймають всередину, дія препарату починається через 2 год і зберігається протягом 12 год. Завдяки відсутності побічних ефектів і безпеки його застосування можливе у дітей раннього віку.
Інтраназальні кортикостероїди
Гормональні засоби вважаються найефективнішими при алергічному риніті. Вони відразу приносять дитині полегшення, мають виражену протизапальну дію, але можуть викликати важкі побічні ефекти (головний біль, носові кровотечі, виразкові зміни слизової носа, бронхоспазм, печіння у носі, фарингіт). Максимальний терапевтичний ефект розвивається на 2-3-му тижні застосування. Для лікування дітей їх призначають з обережністю тільки при важких формах захворювання, утрудненому носовому диханні або повній його відсутності.
Дозволені до застосування засоби, що містять у складі наступні діючі речовини:
- будесонид (Тафен назаль);
- мометазон (Флікс, Назонекс, Дезринит);
- флутиказон (Фликсоназе, Назарел, Авамис).
Тривалість застосування визначає лікар залежно від тяжкості стану, курс лікування може становити від 3 днів до декількох місяців.
Бар’єрні засоби
До бар’єрних засобів належать:
- Назаваль. Являє собою дрібнодисперсний порошок целюлози. При попаданні на слизову він утворює гелеподібний захисний шар.
- Превалин Кідс. Має у складі блакитну глину, кунжутна і м’ятна олія. Це гель, який при струшуванні перетворюється на рідину, потім наноситься в рідкому вигляді на слизову носової порожнини, де знову перетворюється на гель. Присутні у складі рослинні олії мають протизапальну, регенеруючу та судинозвужувальну дію.
Бар’єрні засоби призначені для обмеження контакту слизової носа з інгаляційними алергенами. Вони можуть застосовуватися для зменшення симптомів алергічного риніту і для лікування у разі, якщо дитині не можна приймати інші лікарські препарати. Наприклад, якщо у нього є алергія на ліки, індивідуальна непереносимість, протипоказання.
Алерген-специфічна імунотерапія
АСІТ – відносно новий, але дуже перспективний метод лікування алергії, так як при правильному підході дозволяє позбутися її симптомів назавжди. Даний вид терапії можливий тільки у випадку, якщо точно встановлено алерген. Проводиться вона під суворим контролем лікаря-алерголога. Може використовуватися для дітей старше 5 років.
Завдання АСІТ полягає в зниженні чутливості організму до виявленого алергену. Для цього пацієнтові через певні проміжки часу вводять алерген, починаючи з мінімальних доз. Від разу до разу дозу поступово збільшують, уважно відстежуючи реакцію організму. Курс лікування тривалий, займає в середньому від 3 до 5 років.
При алергічному риніті такий вид лікування найбільш ефективний на пилок рослин, домашній пил.
Профілактика
Профілактика алергічного риніту особливо актуальна для дітей, які мають спадкову схильність до розвитку хвороби. Основними її заходами є відсутність «стерильних» умов проживання. Не варто по кілька разів на день мити і протирати всі поверхні в будинку засобами побутової хімії. Потрібно дати організму дитини можливість повноцінно сформувати імунітет, познайомитися з оточуючими його бактеріями і вірусами. Крім цього, рекомендується:
- для прибирання та прання використовувати рідкі форми чистячих засобів, відмовитися від аерозолів;
- забрати всі накопичувачі пилу з дитячої кімнати (килими, м’які іграшки, м’які меблі);
- регулярно провітрювати кімнату;
- виключити контакти дитини з тютюновим димом і хлоркою;
- обмежити в раціоні кількість високоалергенних продуктів;
- підбирати одяг та постільну білизну тільки з натуральних матеріалів, уникати синтетики, подушки і ковдри повинні мати гіпоалергенний наповнювач;
- обмежити контакт з тваринами;
- загартовувати дитину.
Не слід зловживати без потреби прийомом лікарських препаратів, не займатися самолікуванням.
