Видаляти чи ні аденоїди у дитини – це питання, яке хвилює багатьох батьків. Закладений ніс, дитина хропе уві сні, часто прокидається. Лікарі, як правило, рідко дають чітку рекомендацію. Вони радять не поспішати, тому що є надія, що малюк підросте і йому буде легше, так як аденоїди після певного віку самостійно зменшуються. Шкоди від видалення немає, але при будь-якій операції підвищується ризик інфікування. Крім того, дитина переживе стрес. Якщо положення терпиме, можна почекати. Але існують симптоми, при яких проведення операції обов’язково.
Особливості аденоїдіта у дітей
Коли кажуть, що у дитини аденоїди, мають на увазі патологічне розростання тканин глоткової мигдалини. Вона розташована в носоглотці, входить до складу лімфатичного глоткового кільця, яке є частиною імунної системи організму, захищає дихальні органи від проникнення мікробів.
Аденоїдит – це запальний процес, що виникає в глоткової мигдалині. Він може поширитися на інші органи ЛОР-системи, що викличе появу важких ускладнень. Захворювання виникає, коли дитина часто стикається з простудними захворюваннями, постійно збільшена мигдалина перестає справлятися зі своєю захисною роллю.
У дітей віком до 1 року аденоїдит буває вкрай рідко, так як мигдалини у них знаходяться в зародковому стані. Вони формуються приблизно до 2-3 років. У цьому віці малюк починає відвідувати дитячий сад, де він має тісний контакт з іншими дітьми, з-за чого часто заражається різними видами інфекції. Це підвищує навантаження на його імунітет.
Коли дитині виповнюється 9-10 років, то глоткова мигдалина поступово зменшується по мірі розвитку дихальних органів і формування у них власної захисної системи. У деяких випадках аденоїдит виникає у підлітків і навіть у дорослих (наприклад, страждають алергічним ринітом).
Відео: Що таке аденоїди, коли їх треба видаляти
Ступеня розвитку захворювання
Аденоїдит розвивається поступово. Запалена тканина перекриває носові ходи, що призводить до порушення дихання. Порожнина носа розділена носовою перегородкою навпіл – пластиною, яка має кісткова основа (сошник) і переходить у передній частині у хрящ. Залежно від характеру розростання лімфоїдної тканини розрізняють 4 ступені аденоїдиту.
1 ступінь. Запалена мигдалина закриває собою 1/3 частина сошника.
2 ступінь. Лімфоїдна тканина закриває сошник наполовину.
3 ступінь. Сошник закритий розрослася тканиною на 2/3 довжини.
4 ступінь. Запалена мигдалина розростається по всій довжині сошника і повністю перекриває отвори, що сполучають порожнину носа з глоткою (хоани). Дихання через ніс стає неможливим.
Симптоми аденоїдиту
Основними проявами аденоїдиту є:
- слизовий або гнійний нежить;
- закладеність носа, неможливість нормального носового дихання;
- зміна форми обличчя (верхня щелепа видається вперед, змінюється прикус);
- головні болі і неприємні відчуття (від лоскоту до інтенсивного болю) глибоко в носі, відчуття посилюються при ковтанні;
- нападоподібний кашель вночі та вранці;
- підвищення температури;
- біль у вухах і зниження слуху;
- припухлість і болючість шийних і підщелепних лімфовузлів;
- порушення розвитку скелета в області грудей (утворення так званої «курячої грудки» — випинання грудини, стиснута з боків).
При запущених формах зникає нюх і смакові відчуття.
Форми захворювання
Тяжкість симптомів аденоїдиту у дитини залежить від того, в якій формі він виникає: легкої, гострою або хронічною.
Легка форма аденоїдиту проявляється невеликим нездужанням та закладеністю носа переважно в нічний час. Особливих змін у поведінці малюка не спостерігається. Виникненню захворювання в такій формі сприяє переохолодження, яке частіше настає в холодну пору року. Важливу роль грає зниження імунітету, пов’язане з зимово-весняним авітамінозом.
Гостра форма є наступним етапом розвитку аденоїдиту, проявляється численними типовими симптомами (нежиттю, високою температурою та іншими). Гострий аденоїдит виникає на тлі респіраторних захворювань, спричинених вірусами або бактеріями. Тривалість цього періоду 5-7 днів.
Виникає біль в глибині носа при ковтанні, з’являється нежить, підвищується до 39° температура. Ніс закладає, в нічний час турбує сильний кашель. Набрякає верхнє небо. По задній стінці носоглотки стікає гнійна слиз.
У немовлят утруднення при ковтанні і закладеність носа призводять до неможливості нормального висмоктування молока, частого зригування, розладу травлення. Про наявність запального процесу каже збільшення і болючість підщелепних та шийних лімфатичних вузлів.
Діти старшого віку скаржаться на головний і вушну біль. У них спостерігаються ознаки ангіни. Голос стає гугнявим. Змінюється вираз обличчя, носогубні складки згладжуються, з-за чого вимова стає невиразним.
Підгостра форма. Разом з носоглотковим запалюються і інші мигдалини. Прояви такі ж, як при гострій формі, але захворювання триває як мінімум 3 тижні. Можливо і більш тривалий перебіг, при якому спостерігається гнійний нежить, запалення середнього вуха, кашель. Періодично то стан поліпшується, то знову погіршується. Причому навіть після одужання протягом кількох днів у дитини до вечора температура може підвищуватися до 37°-38°.
Хронічна форма виникає, якщо не проводиться ефективне лікування або воно не доведене до кінця. Причиною хронічного аденоїдиту може бути бронхіальна астма, сезонна алергія. Прояви виражені не так явно, але при найменшій застуді виникають рецидиви. З’являються ознаки запалення вуха (отит), гайморових пазух (гайморит), дихальних шляхів (ларингіт, бронхіт).
При хронічному захворюванні спостерігається утруднене носове дихання, через що постійно відкритий рот. З’являється хропіння, занепокоєння у сні, бувають випадки зупинки дихання уві сні. Вранці мучить кашель з мокротою. Періодично підвищується температура, виникають головні болі, катаральний нежить (звичайний, не гнійний). Спостерігається зниження слуху. Наслідком гіпоксії мозку є неуважність, загальмованість мислення, дратівливість, а також блідість шкірних покривів. На тлі захворювання з’являється енурез.
Причини виникнення аденоїдиту
Основними причинами аденоїдиту є:
- Часті простудні захворювання (грип, ГРВІ). Зниження імунітету сприяє недостатнє загартовування організму, неправильне харчування (з переважанням борошняних виробів і солодощів), недолік в організмі вітаміну Д, що призводить до появи рахіту. Більш ослабленими є малюки, які перебували на штучному вигодовуванні.
- Наявність алергії різних типів.
- Хронічні захворювання органів дихальної системи.
- Проживання в несприятливих екологічних умовах (у промислових районах, де відбувається забруднення повітря шкідливими речовинами і виробничою пилом).
- Перебування дитини в жарких, погано провітрюваних приміщеннях, в яких рідко проводиться вологе прибирання.
Залежно від природи виникнення розрізняють алергічний аденоідіт і імунний.
Діагностика аденоїдиту
Припустити наявність аденоїдиту лікар може вже по характерному зміни обличчя хворого і наявності утрудненого носового дихання. Деякі симптоми схожі з проявами інших захворювань, таких як синусити, поліпи, пухлини порожнини носа.
Для встановлення точного діагнозу проводиться риноскопія – огляд глотки і порожнини носа за допомогою спеціальних дзеркал. Цим способом можна визначити стан слизових оболонок і ступінь розростання аденоїдів.
Проводиться ендоскопія носа і носоглотки для виявлення запальних процесів в аденоїдах і пазухах носа, поліпів та інших патологій. Береться мазок з носа для проведення цитологічного дослідження. Таким способом можна підтвердити алергічне походження захворювання. Для встановлення типу алергену робляться шкірні проби.
